Чомусь я досі не знав, як називається рамка з кількома металевими скріпками, зі склом, але без полів. Виявляється – антирама. Можна вставити туди фото або малюнок. Різниця лише в тім, що маємо немовби "зображення саме по собі".
Четверта неділя Великодня перед очима нашої віри ставить Христа, Який називає себе "дверима". І додає, що Він – Добрий Пастир, прийшов, аби дати повноту життя і спасіння.
Якщо Христос назвав себе Добрим Пастирем, то хто є злим? Його імені немає, відомо лише, що він веде і веде людей за собою… В спробах ідентифікувати його людство провело не одне століття. Ім’я злого пастиря, злодія отари, надавалося керівникам воєн, тиранам, диктаторам, ворожим провідникам сусідніх народів, засновникам сект, справжнім і вигаданим поширювачам хвороб та епідемій, винахідникам зброї масового знищення.
Наші дні мають губителя, що промовляє дедалі голосніше й дістає дедалі більше прав: егоїзм. Тирани минулого виглядають мізерно в порівняні з його тиранією. Кожен час інший, по-своєму прекрасний, по-своєму жахливий. А головна проблема сучасної людини – це сучасна людина в її егоїзмі.
Ісус каже, що Він є брамою, а виявляється, нею не хочуть входити. Не звикли. Найчастіше входять власними дверима. Через себе і до себе, щоб тішитися собою.
Якщо мало хто шукає шляхів розв’язання проблем, то чи можна припустити, що проблеми зникли? Ні, просто мало хто знає, як їх вирішити. Точніше, мало хто вірить, що вирішити їх можна під проводом Доброго Пастиря, входячи Його брамою. Краще спробувати самому. Що Він може знати про сучасне життя? Тепер усе інакше, сучасність має свої закони. Тепер людина має інші проблеми… Як показує практика – надалі нерозв’язані.
Христос каже: "Я – двері". Однак практика постійного винаходження велосипеда дуже поширена. Люди в собі шукають виходів із великих конфліктів та щоденних проблем. А Христос-Брама стоїть збоку, як запасні невикористовувані двері або "пам’ятка архітектури".
Є такі, що шукають вихід у Христі, та не знаходять, – бо для них ті двері є лише декоративними, а їхня релігійність умовна. Спокійна, без власних поглядів, толерантна, далека від розуміння розбіжностей, зате з ритуалами. Релігія, яка дозволяє пасти себе самого. Навіть якщо Христа й беруть до уваги, то лише так, щоб пасував до власних уявлень і в жодному разі ні в чому не заважав. Релігія традиційності, гуманних поглядів, культури та фольклору. Релігія, зосереджена на самій людині більше, ніж на Христі. Релігія, що заспокоює страхи й переконує в постійному благословенні нас Добрим Пастирем, але ніколи не каже про напрямок руху чи про завертання з хибної стежки.
Злого пастиря можна знайти не лише зовні, а й усередині – в людському нутрі, у самій людині. Христос каже, що Він – Брама. Хто шукає виходу, знає це й використовує. А хто переконаний у власній бездоганності та постійній правоті – підспівує сучасній естраді: " Я сам собі проблема, я сам собі патологія"...
